Самосвідомість охоплює наше розуміння власного “Я”, наших думок, почуттів, переконань, цілей та мотивацій. Вона є важливою складовою людської свідомості і відіграє центральну роль у формуванні нашої ідентичності. Однак що саме являє собою самосвідомість? Як вона формується і розвивається? Чим відрізняється самосвідомість людини від самосвідомості тварин? Яка її роль в психічному житті і розвитку особистості? В цій статті ми спробуємо розібратися в цих та інших аспектах цього складного, але надзвичайно цікавого психологічного феномену.
З точки зору психології, самосвідомість – це здатність людини сприймати себе як об’єкт, аналізувати власні психічні стани та оцінювати власну поведінку. Вона дозволяє нам усвідомлювати, хто ми є, і відрізняти себе від інших людей і навколишнього світу.
Отже, самосвідомість можна охарактеризувати як комплексну систему уявлень людини про саму себе. Вона містить три основні компоненти:
- Когнітивний – уявлення про свої фізичні, інтелектуальні та інші якості.
- Емоційно-оціночний – ставлення людини до себе, самооцінка.
- Поведінковий – уявлення про себе як про суб’єкта діяльності, який реалізує певні цілі і завдання.
Як формується самосвідомість: основні підходи в психології
В психології існують різні погляди на те, як саме формується самосвідомість людини в онтогенезі – процесі індивідуального розвитку. Розглянемо основні з них.
- Поведінковий підхід розглядає самосвідомість як результат научіння. Самосвідомі категорії формуються на основі зворотного зв’язку від оточуючих (похвала, покарання тощо).
- Когнітивний підхід пов’язує розвиток самосвідомості з формуванням когнітивних структур, зокрема таких як самооцінка, образ Я та ін. Ці структури ускладнюються в міру дорослішання і набуття досвіду.
- Психоаналітична концепція З. Фрейда розглядає формування самосвідомості через ідентифікацію дитини з батьками. На певному етапі вона починає сприймати себе як окремого індивіда.
- Гуманістична психологія (К. Роджерс, А. Маслоу) вважає, що потреба в самоактуалізації є вродженою. Самосвідомість розвивається в процесі реалізації цієї потреби.
- Соціально-когнітивний підхід пояснює розвиток самосвідомості як взаємодію когнітивних, поведінкових та середовищних факторів. Ми конструюємо образ власного Я на основі уявлень про реакції інших і результатів власних дій.
Формування та розвиток самосвідомості в онтогенезі
Розвиток самосвідомості відбувається поступово в процесі онтогенезу – фізичного та психологічного становлення індивіда. Отже, давайте взнаємо коли формується самосвідомість людини.
На ранніх стадіях самосвідомість обмежена лише елементарними уявленнями про себе. Дитина пов’язує себе головним чином зі своїм тілом і безпосередніми фізичними відчуттями. Поступово вона починає ідентифікувати себе зі своїм іменем, статтю, зовнішністю та іншими характеристиками.
Ближче до 3-4 років з’являється здатність до самосприйняття – дитина може аналізувати власну поведінку, співвідносити її з соціальними нормами.
В 5-7 років дитина набуває здатність до рефлексії – аналізу власних думок та переживань. Вона починає розуміти, що інші люди можуть мати про неї судження, які не збігаються з її власними. На цій основі формуються такі психологічні новоутворення як почуття сорому, заздрощі тощо.
Після 7 років самосвідомість набуває комплексного характеру і включає когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти. Дитина поступово конструює цілісний образ власного Я. В подальшому відбувається ускладнення та деталізація цього образу.
Таким чином, розвиток самосвідомості йде від початкового тілесного образу Я до усвідомлення себе як особистості зі складним внутрішнім світом. Важливу роль в цьому процесі відіграє взаємодія з іншими людьми.
Роль самосвідомості в психічному житті особистості
Розвинена самосвідомість виконує низку важливих функцій в психічному житті особистості.
- Саморегуляція. Самосвідомість дозволяє контролювати та коригувати власну поведінку, співвідносити її зі своїми принципами та цінностями.
- Життєва мета і сенс. Ми визначаємо власні цілі та орієнтири на основі уявлень про себе. Так формується сенс життя.
- Особистісне зростання. Самосвідомість є основою для самовдосконалення та реалізації власного потенціалу.
- Адаптація. Розуміння своїх якостей і можливостей дозволяє ефективно взаємодіяти з оточенням, обирати оптимальні стратегії поведінки.
- Самоактуалізація. Самосвідомість є основою для самовираження та розкриття особистості.
Розвинена самосвідомість є важливою умовою становлення зрілої та самодостатньої особистості. Вона сприяє психологічному благополуччю та успішній реалізації людського потенціалу.
Приклад як функціонує самосвідомість в реальному житті
Олег з дитинства відрізнявся жвавим розумом і допитливістю. Йому подобалося вивчати щось нове, розбиратися в різних сферах життя. Хлопець настільки захопився читанням різноманітної літератури, що трохи занедбав точні науки.
Коли настав час обирати майбутню професію, Олег сумнівався між філологією та програмуванням. Він міг годинами читати книжки або ж поринати з головою в складні алгоритми. Хлопець усвідомлював, що має хист до обох цих сфер, проте необхідно зупинитися на одній.
Проаналізувавши власні сильні та слабкі сторони, схильності й здібності, Олег дійшов висновку, що йому більше до душі ІТ. Самосвідомість допомогла йому краще зрозуміти самого себе та обрати життєвий шлях, який найповніше відповідає його внутрішній природі та прагненням. Тож вибір було зроблено на користь програмування.
Порушення самосвідомості при психічних розладах
Порушення самосвідомості характерні для широкого спектру психічних захворювань і розладів. Розглянемо основні з них:
Депресія. Хворі схильні до заниженої самооцінки, відчуття власної неповноцінності та безпорадності. Можлива втрата життєвих цілей і сенсу.
Біполярний розлад. Під час маніакальних станів спостерігається переоцінка своїх можливостей та здібностей. Можливі хибні уявлення про власну місію, спеціальне призначення.
Шизофренія. Спостерігаються різноманітні порушення самосприйняття та ідентичності. Серед них: втрата меж власного Я, деперсоналізація (відчуження від себе), бред призначення особливої ролі тощо.
Розлади особистості. Нарцисична, параноїдальна та інші особистості характеризуються хибним сприйняттям власного Я. Наслідком може бути соціальна дезадаптація.
Розуміння особливостей порушень свідомості при психічних розладах важливе для діагностики і лікування цих станів. Психологічна допомога має бути спрямована на корекцію хибних уявлень хворих про самих себе та відновлення здорового сприйняття власного Я.
Висновки
Феномен самосвідомості є одним з найцікавіших і найважливіших об’єктів вивчення в психології. Як ми побачили самосвідомість людей найактивніше формується в молодому віці. Подальші дослідження цієї проблематики сприятимуть глибшому розумінню природи людської психіки та особистості.
