Трагедія “Гамлет” – це справжнє літературне диво, створене самим Вільямом Шекспіром. Цей твір залишається актуальним навіть через чотири століття після написання. Чому? Тому що головний герой – Гамлет – такий багатогранний та близький людям з плоті і крові.
Пригадуєте, як він страждає, вагається, сумнівається, а потім раптом спалахує люттю? Гамлет – не просто персонаж на папері, а живий образ, що змушує нас співпереживати йому, ніби він – наш друг чи рідна людина. Його внутрішні конфлікти, меланхолійність та філософські роздуми зачіпають найпотаємніші струни людської душі. В цій статті ми детально розглянемо образ Гамлета, щоб зрозуміти, які смисли бажав передати письменник Вільям Шекспір.
Важливість образу Гамлета в літературі та культурі
Чи пам’ятаєте знамениту фразу “Бути чи не бути – ось питання”? Вона стала культурною візитівкою Гамлета і влучно відображає його вагання перед рішучими діями. Можливо, цей принц Данії і є втіленням нашого “внутрішнього голосу” – того, хто безперервно вагається і аналізує кожен крок.
Важко знайти літературного персонажа, який мав би такий величезний вплив на культуру – від кіно й театру до філософії та психоаналізу. Гамлета цитують, ним захоплюються, його обговорюють і досліджують вже не одне століття. Цей химерний і неординарний герой став знаковою постаттю, що виходить далеко за межі свого твору.
Характеристика образу Гамлета
Натура Гамлета складна і суперечлива. З одного боку, він філософ, інтелектуал, що прагне справедливості й істини. Проте з іншого – він нерішучий і пасивний, не здатний на рішучі дії. Часто його охоплюють меланхолія та розчарування у всьому. Гамлет пронизливо ставить “прокляті питання” людського існування.
Любов до матері Гертруди поєднується у Гамлета з жахом і відразою до її нового шлюбу з Клавдієм. Він розчарований у жінках загалом. Гамлета мучать сумніви щодо вірності коханої Офелії.
З іншого боку, Гамлет здатний на глибокі почуття, емпатію і навіть жертовність. Він щиро кохає Офелію, шанує пам’ять батька. У фінальній сцені показано його благородство і велич духу.
Постать Гамлета на початку п’єси
Гамлет постає як молодий безтурботний принц, який, дотримуючись придворних звичаїв, залицяється до Офелії, придворної дами. Він сприймає життя таким, як воно є, просто і реалістично. Для нього земля – це “прекрасний храм”, а люди – “творіння Божі”.
Інтереси та прагнення Гамлета
Він навчався у Віттенберзькому університеті. Захоплювався фехтуванням. Серйозно займався наукою. Отримав хороші пізнання в мистецтві і перейнявся любов’ю до театру. Намагався реалізувати свої сили в літературі, і в певній мірі досягав успіху в цьому напрямку. Його взірцем правителя був його батько. “Він був людиною, людиною у всьому,” – вигукував Гамлет.
Особливості характеру
Принц Гамлет був розумним, шляхетним, чесним, правдивим. Можна сказати, що він був володарем широкого світогляду для своєї епохи. Гамлет умів аналізувати явища життя, робити філософські висновки.
Після зустрічі з привидом
Душа Гамлета була вражена. Він побачив себе і своє життя в іншому світлі. В нього з’явилася нова, висока і страшна мета. Гамлет не був готовий до помсти. Він медитував, мучився. Герой звертався до матері, Офелії, друзів. І все ж був розчарований.
Вагання
Гамлет міг би помститися Клавдії. Але що зміниться у світі після цього? Чи повернеться любов Офелії, щирість матері, вірність друзів?
Особисті висновки Гамлета
Весь світ порочний, занепалий, розбещений. Усунення окремих життів не приведе до виправлення нічого.
Інтерпретації образу Гамлета
Психоаналітичний підхід
Психоаналітичний підхід, запропонований Зигмундом Фрейдом та його послідовниками, розглядає Гамлета крізь призму едипового комплексу. Вбачається, що нерішучість принца пов’язана з підсвідомим сексуальним потягом до матері та ревнощами до батька. Деякі аналітики пояснюють його поведінку, як результат можливої депресії, невротичних розладів чи навіть шизофренії.
Інтерпретація в стилі екзистенціалізму
Екзистенціалісти, такі як Жан-Поль Сартр, інтерпретували Гамлета як людину, що переживає екзистенційну кризу, роздвоєну між бажанням діяти та усвідомленням абсурдності існування.
Феміністичний погляд
Феміністичні критики вказують на міжгендерні реляції у п’єсі та став амбівалентність Гамлета до жінок, включно з його матір’ю та коханою.
Політичний контекст
Інші дослідники акцентують увагу на політичному підтексті трагедії, розглядаючи Гамлета як борця проти тиранії та корупції у владі.
Постмодерністський підхід
Постмодерністські інтерпретації підкреслюють невизначеність характеру принца, його децентровану, неєдину сутність, що відображає кризу ідентичності сучасної людини.
Висновок
Образ данського принца став культурним архетипом, який вплинув на подальший розвиток психологічної прози, філософської думки, театру та кінематографа. Гамлет залишається знаковою постаттю для осмислення людської природи, її суперечностей та трагічного існування у ворожому Всесвіті.
Багатозначність цього персонажа забезпечує невичерпний матеріал для нових прочитань та інтерпретацій у майбутньому. Образ Гамлета продовжуватиме надихати митців та філософів на пошук відповідей на одвічні питання про сенс життя людини.
Гамлет став вічним тому що це персонаж, який містить в собі емоції та переживання які є в кожної людини. Він ставить перед собою запитання ті ж самі що й ми зараз в сучасному світі.