Монолог “Бути чи не бути” з п’єси Вільяма Шекспіра “Гамлет” є однією з найвідоміших і найцитованіших промов у світовій літературі. Ці знамениті рядки розкривають глибину внутрішнього конфлікту головного героя, його метання і сумніви. В своєму монолозі Гамлет розмірковує про сенс життя, страждання, які воно приносить, і страх перед невідомістю смерті. Цей монолог зачіпає фундаментальні питання людського буття, роблячи його актуальним для всіх часів і поколінь. В цій статті ви знайдете монолог Гамлета “Бути чи не бути” українською та англійською мовами, а також дізнаєтесь про філософсько-психологічний аналіз цього твору.
Гамлет “Бути чи не бути”: читаємо українською мовою
Питання в тому: бути чи не бути,
Чи у думках шляхетніше страждати,
Каміння й стріли долі навісної
В собі тримати, чи, піднявши руки,
Спинити море труднощів. Заснути
І сном мерців сказати: ми скінчили
Боління серця і мирські турботи,
Що їх спадкує тіло. Це – потреба
Здійснити бажане – померти, ні, заснути.
Заснути і, можливо, бачить сни.
Але ж які вони по смерті будуть,
Коли, струсивши пил земний з чобіт,
Одержимо жаданий відпочинок?
Що створює трагедію з життя,
Хто стерпить штурхани і кпини часу,
І панську кривду, і героя зверхність,
І муки ненависного кохання,
Зневагу прав, законів уникання,
Презирство клерків, глузування черні,
Коли спокою можна досягнути,
Зблиснувши лезом? Хто терпіти буде
Тягар свого солоного життя,
Коли б не страх, а що там після смерті?
Країна невідома – та межа,
Із-за якої вороття немає.
Це змушує терпіти біди наші,
Замість летіти до незнаних меж.
Тож з нас сумління робить боягузів,
А справжній колір вироку такий,
Що хворобливість – млявих дум відбиток,
А вчинки – вияв миті нетривкої.
І значить все на світі – лиш омана,
Що губить назву дії… Ти тепер,
Офеліє, квіт ніжний, німфо, знаю,
Мене в своїх молитвах пам’ятаєш.
“Бути чи не бути”: монолог Гамлета українською в іншому варіанті перекладу
І от питання — бути чи не бути.
У чому більше гідності: скоритись
Ударам долі і лягти під стріли,
Чи опором зустріти чорні хвилі
Нещасть — і тим спинити їх? Заснути,
Померти – і нічого, лиш зазнати,
Як сон позбавить болю, нервів, тіла,
А з ними і страждань. Така розв’язка
Цілком годиться. Так, заснути, спати –
І що, і сни дивитися? Проблема
Одна: які нам сни присняться, мертвим,
Коли земні марноти відшумлять?
І тут сидить вагання: ще хоч трохи
Побути, вік добути свій, а звідси –
Примноження нещасть. Якби не це,
То хто із нас терпів би ці знущання:
Ці утиски верхів, апломб нікчем,
Зневажене кохання, беззаконня,
Нахабство влади, напади на честь,
Якими послуговується підлість,
Хто став би це терпіти, адже можна
Звичайним лезом зупинити хід
Усіх страждань? І хто тягнув би далі
Життєву лямку і стікав би потом,
Якби не страх – а що там, після смерті,
У тій країні з інших географій,
Що з неї не прийдуть мандрівники?
І страх нам каже витерпіти муки
Тутешні, добре знані, й не шукати
Незнаних, потойбічних. Винен розум –
Це він блідими робить нас і барви
Поривів наших, а відважні плани
По роздумах воліємо відкласти
І зовсім поховати. Хтось тут є?
Офелія! За мене помолися,
Прекрасна німфо, грішного згадай.
Монолог Гамлета “Бути чи не бути” читайте англійською мовою
To be, or not to be: that is the question:
Whether ’tis nobler in the mind to suffer
The slings and arrows of outrageous fortune,
Or to take arms against a sea of troubles,
And by opposing end them? To die: to sleep;
No more; and, by a sleep to say we end
The heart-ache and the thousand natural shocks
That flesh is heir to, ’tis a consummation
Devoutly to be wish’d. To die, to sleep;
To sleep: perchance to dream: ay, there’s the rub;
For in that sleep of death what dreams may come
When we have shuffled off this mortal coil,
Must give us pause. There’s the respect
That makes calamity of so long life;
For who would bear the whips and scorns of time,
The oppressor’s wrong, the proud man’s contumely,
The pangs of dispriz’d love, the law’s delay,
The insolence of office, and the spurns
That patient merit of the unworthy takes,
When he himself might his quietus make
With a bare bodkin? who would fardels bear,
To grunt and sweat under a weary life,
But that the dread of something after death,
The undiscover’d country from whose bourn
No traveller returns, puzzles the will,
And makes us rather bear those ills we have
Than fly to others that we know not of?
Thus conscience does make cowards of us all;
And thus the native hue of resolution
Is sicklied o’er with the pale cast of thought,
And enterprises of great pith and moment
With this regard their currents turn awry,
And lose the name of action. Soft you now!
The fair Ophelia! Nymph, in thy orisons
Be all my sins remember’d.
Екзистенційні питання
Гамлет починає свій монолог із риторичного запитання: “Бути чи не бути, ось у чому питання”. Цією фразою він ставить під сумнів цінність і сенс існування людини. Він задається питанням, чи варто терпіти “удари й озлоблення нещасного життя” або краще покласти край усім стражданням, прийнявши смерть.
- Життя як “море бід”. Гамлет описує життя як “море бід”, сповнене негараздів, принижень, гніту та несправедливості. Він перераховує різні страждання, з якими стикається людина: “віковічний гніт долі”, “образи гордія”, “халепи правосуддя” та багато інших. Ці рядки відображають песимістичний погляд Гамлета на людське життя, сповнене страждань і несправедливості.
- Страх перед невідомістю смерті. Попри всі негаразди життя, Гамлет визнає, що люди терплять їх через страх перед “чимось після смерті”. Він розмірковує про те, що утримує людину від самогубства – незнання про те, що чекає на неї після смерті. Гамлет усвідомлює, що смерть може бути “вічним сном”, але водночас вона може стати подорожжю “в країну невідому”, звідки ще ніхто не повертався.
Психологічний конфлікт
У монолозі “Бути чи не бути” Гамлет переживає глибокий психологічний конфлікт. З одного боку, його гнітять страждання і несправедливість життя, з іншого – він відчуває страх перед невідомістю смерті. Цей внутрішній розлад паралізує волю Гамлета і не дає йому змоги прийняти остаточне рішення.
Нерішучість Гамлета
Монолог демонструє нерішучість і коливання Гамлета. Він немов застряг у безвихідній ситуації, не в силах вибрати між життям, сповненим страждань, і смертю, що може принести або позбавлення, або ще більші муки. Ця нерішучість є однією з ключових рис характеру Гамлета, яка проявляється протягом усієї п’єси.
Філософські роздуми
Незважаючи на внутрішню боротьбу, монолог “Бути чи не бути” відображає глибокі філософські роздуми Гамлета про сенс існування. Він порушує вічні питання, над якими замислювалися багато мислителів і філософів упродовж століть: що є життя, що таке смерть, чому ми страждаємо і що на нас чекає після смерті. Ці роздуми роблять монолог універсальним і актуальним для людей усіх часів і культур.
Висновок
Монолог “Бути чи не бути” з трагедії “Гамлет” Вільяма Шекспіра є одним із найглибших і найпроникливіших роздумів про людське існування у світовій літературі. У ньому Гамлет бореться з екзистенційними питаннями, намагаючись віднайти сенс у стражданнях життя та подолати страх перед невідомістю смерті. Цей монолог зачіпає фундаментальні теми, актуальні для кожної людини, незалежно від епохи та культури. Завдяки своїй філософській глибині та психологічній проникливості, монолог “Бути чи не бути” посідає особливе місце у світовій літературі та продовжує надихати читачів на роздуми про найважливіші питання буття.
