Свято-Макаріївська Церква – дерев’яний храм, побудований 1897 року в районі Татарка.
Храм на честь священномученика Макарія, митрополита Київського і всієї Русі (1495-1497), якого було вбито татарами на берегах Прип’яті в селі Скригалів (Білорусь) під час подорожі з Вільно до Києва.
Відзначаючи 400-ліття тієї трагедії, у 1897 р. Київська Релігійно-просвітницька Громада проводила меморіальні заходи і, зокрема, за півроку збудувала храм. Для будівництва цієї церкви було пожертвувань матері з розібраного Дмитрівського храму на Байковому цвинтарі. В обґрунтуванні будівництва саме на Татарці згадувалася боротьба з єресями, що начебто мали тут поширення. При храмі до 1917 року існувало братство, яке займалося просвітництвом і благодійністю, працювала школа, денний притулок для дітей, бібліотека.
Вид із церковного подвір’я
В 1922 році було закрито парафіяльну школу, проте храм продовжував діяти до 1938 року. 1939 року лазню було знято (у спустошеному храмі діяла майстерня), проте вже наприкінці 1941 року з дозволу німецької адміністрації храм було відновлено киянами у 1942 році. Відтоді він є головним (і єдиним, після знищення церков св. Костянтина і Олени, Св. Миколи Йорданського, Феодора Освяченого Свято-Феодорівського монастиря) храмом для кількох столичних місцевостей.
1947 року в оздобленні храму брав участь народний художник Іван Сидорович Їжакевич.
Макаріївський храм – це один із найпрекрасніших храмів Києва.
