Що таке море

Море – це велика водойма солоної води, сполучена з океаном або іншими морями. Моря вкривають понад 70,5% поверхні Землі і відіграють важливу роль у формуванні клімату, кругообігу води, а також слугують середовищем існування для багатьох живих організмів.

Важливі ознаки моря:

• Наявність солоної води. Як правило, морська вода солонувата або солона. Це пов’язано зі сполученням морів з океанами.
• Відокремленість від океану. Моря можуть бути відгороджені від океану материками, островами або підводними хребтами. Але в будь-якому разі море з’єднане протоками з іншими частинами Світового океану.
• Велика площа. Порівняно з озером, море набагато ширше за розмірами – від десятків до сотень тисяч квадратних кілометрів.
• Різноманітність форм рельєфу дна. У морі зустрічаються різні форми підводного рельєфу – западини, підводні гори, хребти.
• Багатий рослинний і тваринний світ. Моря є місцем проживання багатьох морських організмів – риб, ракоподібних, водоростей.

Географічний поділ морів

1. За відношенням до океану

З урахуванням ступеня відірваності від океану і гідрологічного режиму можна виділити три основні типи морів: внутрішні, окраїнні та міжострівні. Важливо зазначити, що навіть ті моря, які перебувають на великій відстані від океану, піддаються його впливу через припливи і відливи (див. Приливні ритми).

1.1. Внутрішні моря

Внутрішні моря являють собою майже ізольовані від океану водойми з обмеженим обміном води порівняно з окраїнними морями. Глибина протоки, що з’єднує їх з океаном, відносно невелика. Це обмеження впливає на глибинні течії, що призводять до обмеженого перемішування глибоких вод. Прикладами внутрішніх морів є Середземне і Балтійське моря. Залежно від кількості материків, що обрамляють береги морів, можна виділити міжматерикові (наприклад, Середземне і Червоне море) і внутрішньоматерикові (як, наприклад, Азовське, Жовте і Чорне моря).

Залежно від ступеня закритості внутрішні моря підрозділяють на дві категорії: середземні моря (оточені суходолом з усіх боків і з’єднані з океаном або іншим морем через вузькі протоки, як-от Середземне, Чорне і Червоне моря) і напівзамкнуті моря (оточені суходолом з усіх боків і з’єднані з океаном або іншим морем через одну чи кілька відносно широких проток або безліч вузьких міжострівних проток, як-от, наприклад, Жовте, Південно-Китайське і Охотське моря).

1.2. Окраїнні моря

Окраїнні моря мають відкрите сполучення з океаном і іноді відокремлені від нього ланцюгом островів або півостровами. Незважаючи на те, що окраїнні моря розташовані на континентальному шельфі, на їхній характер впливає не тільки суша, а й океан, включно з кліматичними та гідрологічними особливостями, а також фауною і флорою. Ці моря схильні до океанічних течій, породжених океанічними вітрами. Прикладами таких морів є Берингове, Охотське, Японське, Східно-Китайське і Південно-Китайське моря, а також деякі окраїнні напіввідкриті моря.

1.3. Міжострівні моря

Міжострівні моря оточені більш-менш щільним кільцем островів, і високі підняття рельєфу між ними перешкоджають вільному обміну води між цими морями і відкритим океаном. Більшість міжострівних морів знаходиться серед островів Малайського архіпелагу, серед яких Яванське, Банда і Сулавесі є найбільшими.

В центральній частині північної половини Атлантичного океану розташоване Саргасове море, що не має сухопутних берегів. Це море обмежене течіями, такими як Гольфстрім на заході, Північно-Атлантична на півночі, Канарська на сході та Північний пасат на півдні (див. Північні пасатні течії).

Існує кілька інших класифікацій, які рідше застосовують на практиці, як-от ступінь порізаності берегової лінії моря (із сильно порізаними і слабо порізаними берегами) або температурний режим води моря (тропічні, помірні, полярні).

2.За солоністю води

Залежно від рівня солоності виділяють концентровані (високосолоні) і розбавлені (низькосолоні) моря.

За середньої солоності океанських вод у 35 ‰ концентровані моря мають вищий рівень солоності порівняно з океаном. Це явище зумовлене значним випаровуванням і відсутністю припливу прісних вод річок (характерне для посушливих і пустельних регіонів, де випаровування перевищує кількість атмосферних опадів). Відбувається водообмін з океаном або сусіднім морем через протоку: солоніша морська вода витікає з глибоких шарів, а менш солона океанічна вода надходить із поверхневих шарів. Прикладами таких морів є Середземне (із солоністю 38 ‰) і Червоне (із солоністю 42 ‰) моря.

Розбавлені моря, навпаки, мають солоність нижчу, ніж в океані. Це пояснюється переважанням прісних вод, що надходять із річок і опадів, над випаровуванням. У цьому разі водообмін з океаном або сусіднім морем через протоку також включає витікання менш солоної морської води з поверхневих шарів і надходження більш солоної води з глибоких шарів. Прикладами розбавлених морів є Чорне (із солоністю 18 ‰) і Азовське (із солоністю 12 ‰) моря.

Сучасні екологічні проблеми

Морські екосистеми стикаються з численними проблемами, пов’язаними із забрудненням вод. Однією з головних загроз є річкове стічне водоспоживання, яке виводить у моря різноманітні забруднювальні речовини. Господарсько-побутові, промислові та сільськогосподарські стічні води переносять нафтові вуглеводні, біогенні речовини, пестициди, важкі метали та радіонукліди.

Зокрема, нітрати і фосфати можуть спричиняти великі проблеми, спровоковуючи виникнення штучних водоростей та “мертвих зон” у водоймах. Моря також піддаються антропогенному забрудненню через морський транспорт, аварії нафтоналивних танкерів та експлуатацію нафтодобувних промислів на шельфі.

Для розв’язання цих проблем світова спільнота прийняла глобальну ціль “Збереження морських ресурсів” на Саміті ООН зі сталого розвитку людства у 2015 році. Ця ціль спрямована на раціональне господарювання на морі та захист морських і прибережних екосистем від забруднення. В рамках цієї глобальної ініціативи розвиваються стратегії для зменшення річкового та морського забруднення, впроваджуються нові технології очищення води та регулювання господарювання в прибережних зонах. Збереження морських ресурсів стає важливою частиною ефективного управління екологічними викликами, що стоять перед світом у XXI столітті.

Класифікація за температурою поверхневих вод

Також існує система класифікації морів в залежності від температури їхніх поверхневих вод (полярні моря, тропічні моря, моря помірної зони), але ця система майже не використовується на практиці.

Берегова лінія моря

Берегова лінія – це межа між сушею та акваторією моря. Вона відрізняється великою різноманітністю форм у зв’язку з нерівномірними рухами земної кори та руйнівною роботою моря.

Також ви можете дізнатись чим море відрізняється від океану.

Затока – це пологий вигин берегової лінії в бік суші. Затоки бувають різних розмірів – від кількох кілометрів до сотень кілометрів завдовжки. Приклади великих заток – Бенгальська, Мексиканська.

Бухта – невелика ізольована затока, напівзамкнута з усіх боків сушею. Глибина бухти зазвичай більша за її ширину біля входу.

Лиман – мілководна затока, відокремлена від моря піщаним пересипом. Характерний для узбереж Чорного й Азовського морів.

Лагуна – мілина, відокремлена від моря вузькою піщаною косою. Зустрічається біля берегів Каліфорнії, у Мексиканській затоці.

Естуарій – лійкоподібна низовина, що глибоко впадає в сушу, біля місць впадання річок. Характерний для багатьох морів.

Фіорд – вузька і глибока затока з крутими скелястими берегами, типова для берегів Норвегії, Аляски, Чилі.

Губа – невелика мілководна затока.

Протока – ділянка моря між двома сусідніми морями або островами. Забезпечує сполучення морів.

Мис – виступ суші в морі, край берегової лінії, що вдається в акваторію моря.

Рекомендуємо літературу:

1. International Hydrographic Organization, Limits of Oceans and Seas (1953), ref S-23
2. Атлас — Географія материків та океанів 7 клас ISBN 978-966-475-006-3
3. Хільчевський В. К. Гідрохімія океанів і морів [Архівовано 21 лютого 2022 у Wayback Machine. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2003.- 114 с.
4. Все про море (Зубков. О.Є ) Під редакцією Дремлюга. В. В. — Київ:. Радянська школа., 1986. — 256ст.