Проблемні аспекти впровадження нових ліцензій на виробництво, зберігання та реалізацію палива.
2019 рік розпочався зі значних змін у законодавстві, а саме в Податковому кодексі України та інших законодавчих актах. Законодавчі зміни проголошують введення нових дозвільних документів на виробництво, зберігання, роздрібну та оптову торгівлю паливом.
Ліцензії видаватимуться терміном на 5 років, а також встановлюються обов’язкові державні мита. Варто зазначити, що імпортувати або експортувати паливо можна на підставі ліцензій на виробництво, або зберігання, або роздрібну та оптову торгівлю.
Коли ж варто приступати до підготовки документів? І коли можна отримати саму ліцензію? Юристи компанії OGP допоможуть Вам розібратися в цих питаннях.
Варто зазначити, що ліцензії на виробництво, зберігання та реалізацію палива набувають чинності з 1 липня 2019 року.
Перший проблемний момент, з яким можуть зіткнутися АЗС при отриманні зазначених документів, – це відсутність у законодавстві строку, що надається для приведення діяльності у відповідність до законодавства, чи то пак отримання ліцензії. Зате чітко встановлені фінансові санкції за діяльність без ліцензії. Розмір санкцій сягає до 1 млн. гривень.
Орган, який має видавати дозвільні документи виробникам пального це Державна фіскальна служба України. Питання про те, який орган буде їх видавати на зберігання та реалізацію пального, поки що залишається відкритим.
Оскільки ці два аспекти є базою для отримання ліцензій на паливо, то очікується в подальшому ухвалення додаткових нормативних актів або внесення змін до вже наявних з метою запровадження органів і строків отримання ліцензій на паливо.
Перелік документів, необхідних для отримання ліцензії на АЗС, уже законодавчо закріплено. Це говорить про те, що підготовку до оформлення документації можна починати вже зараз.
Підготовка документів для ліцензії може зайняти значний час, оскільки це документи у сфері будівництва (сертифікат про прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва), у сфері охорони праці (дозвіл на небезпечні види робіт, обладнання) тощо.
Другим проблемним аспектом є те, що в законодавстві немає точного визначення цільового призначення землі для АЗС.
Так, найлогічніше підходить вид цільового призначення земель “для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства”, на це вказує роз’яснення Земельного кодексу України.
На цьому етапі деякі АЗС використовують інші види цільового призначення земель, такі як: “роздрібна торгівля та комерційні послуги”, “для розміщення та експлуатації об’єктів дорожнього сервісу” тощо. Можна зробити висновок, що питання у визначенні цільового призначення землі для АЗС залишається відкритим.
Підбивши підсумки, можна сказати, що законодавець тільки частково визначив механізм отримання ліцензії для АЗС. Необхідно більш чітко регламентувати порядок і процедуру отримання вищевказаних ліцензій.
