Балтійське море на карті

Десять тисяч років тому Балтійське море було внутрішнім морем, яке мало зв’язок з Атлантичним океаном. Це море називали озером Анкіл. Його води – наслідок відступу крижаного щита після льодовикового періоду.

З плином часу море стало рукавом Атлантичного океану та туристичним місцем. Сьогодні воно з’єднане з Північним морем через Ересуннський канал і протоки Каттегат і Скагеррак. У минулому, в 13-15 століттях, регіон був ключовим центром для Ганзейської ліги – торгового союзу в Північній Європі.

Різні назви моря

Балтійське море відоме під різними назвами; німці називають його Ostsee (Східне море), шведи Östersjön, данцями це Østersøen, в Україні воно відоме як Baltiiske More, у Фінляндії як Itämeri, для поляків це Morze Bałtyckie, у Литві вони називають його Baltijos jūra, а в Естонії «Східне море» відоме як Läänemeri (Західне море).

Де знаходиться балтійське море на фізичній карті півкуль?

Балтійське море, чи, за стародавньослов’янською назвою, Варязьке море, є частиною Атлантичного океану, охоплюючи площу водної поверхні у 386 тис. км2 та досягаючи максимальної глибини в 470 метрів.

Це море омиває узбережжя Росії (країна-агресор), Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Німеччини, Данії, Швеції та Фінляндії.

Балтійське море має зв’язок з Каспійським, Чорним, Білим і Азовським морями. Штучно, воно пов’язане з Білим морем через Біломорсько-Балтійський канал та з Північним морем через Кільський канал.

Рукави, затоки та коси

Ботнічна затока між західним узбережжям Фінляндії та східним узбережжям Швеції є найпівнічнішим рукавом Балтійського моря, мілководна Фінська затока між Фінляндією та Естонією є найсхіднішим. Ризька затока — затока між Латвією та Естонією. Гданська затока , також відома як Гданська затока, включає Пуцьку затоку та Віслинську лагуну з солонуватою водою , яка відокремлена від Гданської затоки Віслинською косою, піщаною ділянкою півострова. Подібна коса лежить на північному сході; це Куршська коса довжиною 98 км , піщано-дюнна коса між Калінінградською областю та Литвою, яка відокремлює Куршський затоку від Балтійського моря.

Річки (великі притоки)

У води Балтійського моря впадає приблизно шістдесят річок. Річки та дощова вода вносять свій внесок, роблячи воду у цьому відносно мілкому морі солонуватою – унікальним поєднанням прісної та соленої морської води. Балтійське море представляє собою найбільший в світі простір солонуватої води.

Серед найбільших річок – Нева, російська річка, яка сполучає Ладозьке озеро з Невською затокою, найсхіднішою частиною Фінської затоки. Вісла, найбільша річка Польщі, впадає в затоку міста Гданськ. Річка Одер, яка частинами формує кордон між Польщею та Німеччиною, зливається в Щецинську лагуну (Одерська лагуна). Даугава (Західна Двіна), з довжиною 1020 км, впадає в Ризьку затоку. Немунас (Мемель) вливається в Куршську затоку, а Кемійокі, найдовша річка Фінляндії, впадає в Ботнічну затоку в Кемі. Нарва, найбільша річка Естонії, сполучає Чудське озеро з Фінською затокою. Вистока шведської річки Луле (Luleälven) розташована в портовому місті Лулео в Ботнічній затоці. Річка Торне протягом певного часу визначає кордон між Швецією та Фінляндією, а її гирло знаходиться на північному кінці Ботнічної затоки.

Основні порти і портові міста

• Естонія: Пярну, Палдіскі, Сілламяе, Таллінн
• Фінляндія: Еспоо, Гельсінкі, Котка, Оулу, Порі, Раума, Турку, Вааса
• Німеччина: Фленсбург, Кіль, Любек, Росток, Засніц, Вісмар
• Латвія: Лієпая, Рига, Вентспілс
• Литва: Клайпеда
• Польща: Гданськ, Гдиня (обидві Гданська затока), Свіноуйсьце/Щецин (Щецінська лагуна)
• Швеція: Євле, Гетеборг, Хальмстад, Гельсінборг, Лулео, Мальме, Норчепінг, Нюнесхамн, Стокгольм, Сундсвалль, Треллеборг, Умео, Істад

Коли найкраще їхати на Балтійське море?

Необхідно усвідомлювати, що Балтійське море відзначається своєю суворістю та відрізняється від Середземного та Червоного морів. Оптимальний період для відпочинку – липень-серпень, коли температура води піднімається до 25 градусів.

Які виникають проблеми?

Балтійське море стикається з рядом серйозних екологічних проблем. Останнім десятиліттям відбувається поетапне погіршення кисневих умов його водних шарів. На глибині 150 метрів у окремих районах моря повністю відсутній кисень, і в цих місцях утворюється сірководень. Велику роль у цьому відіграє також промислова діяльність людини, яка призводить до викидів продуктів нафтопромисловості, скидів вугільних шлаків та відходів від річок і заводів.