Рано чи пізно, але життя кожної людини приходить до свого завершення. Зрештою кожна особистість йде з матеріального життя у вічність. У різних народах існують свої трактування щодо подальшого посмертного існування душі. У нашій країні після того, як князь Володимир здійснив хрещення Русі, прийнято вважати, що після смерті людина своєю душею постає перед Богом і відповідає за вчинки власного життя. Отже, згідно з християнським віруванням існують певні традиції та ритуали проводу людини в потойбічний світ.
Насамперед про смерть людини повідомляють місцевому священику, який служить. Він має скерувати церковну людину, щоб та читала молитви з Псалтиря. За вченням Церкви ці молитви допомагають померлій особі швидше і безболісно адаптуватися до умов іншого світу. Це свого роду духовна підтримка. Далі родичі домовляються зі священиком про похорон. Зазвичай цей обряд відбувається на третій день. Зі Святого Письма нам відомо, що саме в третій день Христос воскрес із мертвих, подолавши кайдани смерті. Відтоді не існує смерті, як такої і всі люди в певний історичний відрізок часу воскреснуть своїм тілом.
Також родичі звертаються за ритуальними послугами до спеціальних закладів. Наприклад, ритуальні перевезення від бюро Траур допомагають вирішити проблему з транспортом. Замовивши мікроавтобус, або автобус, усі родичі та близькі разом зможуть дістатися кладовища, де власне і відбувається чин поховання.
Для сучасної людини похорон – це завжди траур і емоції. Ми шкодуємо за людиною і на душі тягарем лежать важкі переживання. Слід зазначити, що віруюча людина дещо інакше переживає ці хвилини. І тут усе залежить від сили віри. Можна помітити, що справжній християнин спокійніше поводиться. Адже розуміє, що матеріальне буття – це лише підготовка до іншого життя.
Після похорону родичі запрошують усіх до столу, щоб пригостити їжею людей. У цьому моменті теж не обійтися без ритуальних послуг. Адже ритуальні агентства забезпечують не тільки транспортом, а й приміщенням для поминальної трапези.
Поминальна трапеза не повинна перетворюватися на пияцтво. Тому священики завжди радять обходитися без алкогольних напоїв. Ця трапеза насамперед призначена для того, щоб згадати про життя померлої людини, поговорити про її добрі вчинки. За церковними канонами початок і кінець трапези завжди супроводжується молитвою.
