search adware
  • Пн - Пт с 10:00 до 19:00.
  • ст. м. Лукьяновская, ул. Сечевых Стрельцов, 77.
юридический блог
ставка на податок

Відповідно розділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено такі ставки податку на прибуток підприємств:
- з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно – 23%;
- з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно – 21%;

 

- з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно – 19%, а для суб’єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені у п. 15 підрозділу 10 цього розділу, – 5%;
- з 1 січня 2014 року – 16%, а для суб’єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені у п. 15 підрозділу 10 цього розділу, – 5%.
Пункт 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. 2)    З першого січня 2013 року запроваджується податок на нерухоме майно Набирає чинності ст. 265 ПК України: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
265.1. Платники податку
265.1.1. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
265.1.2. Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
265.2. Об'єкт оподаткування
265.2.1. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості.
265.2.2. Не є об'єктом оподаткування:
а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);
б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;
ґ) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю;
д) гуртожитки.

3)
Набирає чинності стаття 39 Податкового кодексу України, яка визначає порядок застосування звичайної ціни З першого січня 2013 року набирає чинності ст. 39 Податкового кодексу України, яка визначає порядок застосування звичайної ціни.
Пункт 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України.
Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:
а) бартерних операцій;
б) операцій з пов'язаними особами;
в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;
г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

4)   З першого січня 2013 року до першого січня 2023 року звільняються від обкладання ПДВ операції з постачання програмної продукції
Для цілей цього пункту до програмної продукції належать:
– результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів;
– криптографічні засоби захисту інформації.
Пункт 26-1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України 5) Запроваджується сплата податків «авансом» Пункт 57.1 статті 57 ПКУ доповнено новими абзацами, згідно з якими:
«Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.
Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до органів державної податкової служби за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.
У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому визначено граничний строк подачі річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік.
Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом».
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 р. №5083-VI. 6) З першого січня 2013 року вводиться сплата єдиного внеску за одним платіжним дорученням Першого січня 2013 року набирає чинності Закон «Про внесення змін до статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо сплати єдиного внеску» від 16.10.2012 р. №5455-VІ.
Закон змінює пропорції розподілу єдиного внеску, що дає можливість зменшити кількість платіжних документів, які формуються платником для сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як повідомляє офіційний сайт Пенсійного фонду України, сьогодні в органах ПФУ відкрито 88 рахунків для сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від категорій платників та класів професійного ризику виробництва, визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Залежно від видів платежів один роботодавець нині формує від двох до семи платіжних документів.
Законом від 16.10.2012 р. №5455-VІ змінено розподіл єдиного внеску за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, що дасть можливість роботодавцям сплачувати нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за одним платіжним дорученням. Для цього з першого січня 2013 року органи ПФУ відкриють нові рахунки в органах Державної казначейської служби для його зарахування.
Закон «Про внесення змін до статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо сплати єдиного внеску» від 16.10.2012 р. №5455-VІ 7)   З першого січня 2013 року набирає чинності новий Закон «Про зайнятість населення» Головні положення закону:
Стаття 14. Категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню:
1. До категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:
1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:
має на утриманні дітей віком до шести років;
виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;
5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;
6) інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
7) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.
2. Для працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.
3. Роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог частини другої цієї статті, про що роботодавці інформують щороку центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у встановленому ним порядку.
Також, передбачені відповідні пільги для роботодавців (підприємств) за таких умов:
п.3. ст.24: Роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 26. Стимулювання працевлаштування громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці:
1. Роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону (крім тих, які визначені пунктом 7 частини першої статті 14), та яким надано статус безробітного, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, строком не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.
Також, передбачені штрафи для роботодавців (підприємств):
Стаття 53. Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення:
2. У разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону, з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
6. У разі неподання або порушення роботодавцем установленого порядку подання даних, передбачених абзацом третім пункту 4 частини третьої статті 50 цього Закону (мається на увазі, даних про попит на робочу силу (вакансії) та заплановане звільнення працівників у зв’язку з змінами в організації виробництва, ліквідації), стягується штраф у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. №5067-VI

8)    З першого січня 2013 року набирає чинності Порядок укладення та виконання договорів про ціноутворення для цілей оподаткування
Порядок визначає механізм укладення та виконання договорів про ціноутворення для цілей оподаткування між великим платником податків та ДПС.
Згідно з п. 3 цього Порядку у проекті договору слід передбачати метод визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг).
Звичайна ціна товарів (робіт, послуг) визначається шляхом застосування одного з методів, передбачених п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України в установленій послідовності за умови, що кожний наступний метод застосовується у разі, якщо ціна не може бути визначена за попереднім методом.
Постанова КМУ «Про затвердження Порядку укладення та виконання договорів про ціноутворення для цілей оподаткування» від 22.08.2012 р. №787

9)    З першого січня 2013 року чинні нові КВЕДи
У зв’язку із набранням чинності 01.01.2012 р. національним класифікатором України ДК 009:2010 «Класифікатор видів економічної діяльності», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 11.10.2010 р. №457 (зі змінами та доповненнями), попередні КВЕД діють лише до 01.01.2013 р., після чого всі суб’єкти підприємництва зобов’язані замінити їх новими.
Наказ Держспоживстандарту від 11.10.2010 р. №457 (зі змінами та доповненнями) 10)    Нові терміни зберігання бухгалтерської документації З першого січня 2013 року набирає чинності наказ Міністерства юстиції від 12.04.2012 р. №578/5 про терміни зберігання бухгалтерської документації.
Перелік включає типові документи, що створюються при документуванні однотипних (загальних для всіх) управлінських функцій, виконуваних органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими установами, підприємствами та організаціями незалежно від функціонально-цільового призначення, рівня і масштабу діяльності, форми власності, а також документацію, що створюється унаслідок виробничої та науково-технічної діяльності організацій.
Для полегшення роботи з визначення строків зберігання документів до Переліку включено також окремі види документів нетипового характеру.
Перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання усіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі для постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання або знищення.
Цей Перелік може використовуватися також фізичними особами – підприємцями.
Як зазначає Держархівслужба, бухгалтерську документацію слід зберігати протягом трьох років за умови завершення податкової перевірки. Документи, що містять інформацію про операції, що підлягають фінмоніторингу, зберігаються протягом п'яти років. У спірних випадках, наприклад, при оскарженні податкових рішень у суді, відповідні папери зберігаються до ухвалення остаточного рішення.
Наказ Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. №578/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.04.2012 р. за №571/20884 11)    З першого січня 2013 року функції реєстратора прав на нерухоме майно виконуватимуть нотаріуси та органи/управління Міністерства юстиції України Відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно” № 5037-VI від 4 липня 2012 року внесено, зокрема, зміни до ЗУ «Про нотаріат», відповідно до яких:
«Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і який має печатку такого реєстратора.
Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію».
Що стосується проведення державної реєстрації нерухомого майна, на яке оформляється право власності у первинному порядку, такі функції, відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» покладені на: Міністерство юстиції України, центральний орган виконавчої влади у сфері державної реєстрації прав, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України.
Отже, з 01.01.2013р. державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, будівлі, споруди і т.ін.) будуть здійснювати
-    Органи державної реєстрації прав Мінюсту України (на первинну нерухомість, на яку оформляється право власності);
-    Нотаріуси (на вторинну нерухомість, на яку право власності вже оформлено, але стосовно такої нерухомості переходить право власності до іншої особи). Также напоминаем, что адвокат Андрей Лотыш переодически проводит полезные юридические семинары для бизнеса. Перейдите по ссылке, чтобы ознакомиться с информацией.

Вверх