search adware
  • Пн - Пт с 10:00 до 19:00.
  • ст. м. Лукьяновская, ул. Сечевых Стрельцов, 77.
юридический блог
реорганизация общества нового юридического лица

Проведення реорганізації товариства та виділу з нього нової юридичної особи

Відповідно до ст. 109 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) «виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб».
Тобто, виділ – це один із шляхів утворення юридичної особи в результаті реорганізації іншої юридичної особи.

Чинне законодавство не встановлює обов’язкових вимог щодо внесення змін до установчих документів юридичної особи, із якої здійснюється виділ, та/або викладення установчих документів цієї юридичної особи в новій редакції.
Але коли в результаті реорганізації шляхом виділу змінюється склад засновників юридичної особи та/або зменшується розмір статутного капіталу юридичної особи, та/або відбуваються інші зміни, пов’язані з реорганізацією, які вимагають викладення установчих документів у новій редакції, - ці зміни підлягають державній реєстрації.

При цьому, необхідно зазначити, що положення Цивільного кодексу України не ототожнюють поняття виділу з припиненням юридичної особи. У ст. 104 ЦК України вказано, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Також, ст. 59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.
Тобто, у даному разі, процедура виділу внаслідок реорганізації не є однією з умов припинення юридичної особи (іншими словами, у зв’язку з виділенням юридична особа не припиняється).

Але з іншого боку, згідно ст. 19 ЗУ «Про господарські товариства»: «Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Припинення товариства проводиться призначеною учасниками, судом або уповноваженим органом комісією з припинення товариства (комісією з реорганізації, ліквідаційною комісією) або ліквідатором. Виконання функцій комісії з припинення товариства (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління товариства.

У разі припинення товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників».
Тобто, на відміну від положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, - Закон України «Про господарські товариства», навпаки, ототожнює процедуру виділення товариства з його припиненням.

Хоча, відповідно до Науково-практичного коментаря до Цивільного кодексу України: «Виділ не є різновидом припинення юридичної особи, а навпаки – це один із способів створення юридичної особи. У результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому стара юридична особа не припиняється.

Враховуючи певну спорідненість правових конструкцій виділу з різновидами реорганізації юридичних осіб, до виділу за аналогією закону застосовуються положення частини 1, 2 та 3 ст. 105 та положення статей 106 і 107 ЦК України».

Положення даних статей Цивільного кодексу України (105, 106, 107) регулюють питання припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.

Так, відповідно до ст. 105 ЦК України (Виконання рішення про припинення юридичної особи):

1. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

2. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

3. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до ст. 106 ЦК України (Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи):

1. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

2. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Відповідно до Ст. 107 ЦК України (Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення):

1. Кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

2. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

3. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

4. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

5. Юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.

6. Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов'язаннями, відповідають за зобов'язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов'язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.

Таким чином, можна зробити висновок, що виділ юридичної особи все таки не є різновидом припинення юридичної особи, а одним з способів створення нової юридичної особи.

А до самої процедури виділу по аналогії закону може застосовуватись встановлена процедура припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.

Але все ж таки, треба мати на увазі, що у чинному законодавстві України стосовно даного питання є відповідні суперечності.

Отже, на підставі вказаних положень чинного законодавства України процедура реорганізації, - виділу з товариства нової юридичної особи буде такою:

-    прийняття загальними зборами учасників товариства рішення (протоколу) про реорганізацію товариства;

-    повідомлення державного реєстратора про прийняття рішення про реорганізацію товариства та виділ юридичної особи;

-    внесення державним реєстратором запису про прийняття рішення учасниками товариства про реорганізацію товариства в результаті виділу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб;

-    публікація повідомлення про внесення даного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації;

-    призначення учасниками товариства комісії з реорганізації товариства в результаті виділу, голову комісії та встановлення порядку і строків заявлення кредиторами своїх вимог до товариства (при цьому, кредитори можуть вимагати від товариства виконання зобов’язань, які не забезпечені, припинення або дострокового виконання зобов’язання або забезпечення виконання зобов’язання);

-    після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з реорганізації товариства складає розподільчий баланс, який має містити положення про правонаступництво щодо відповідних зобов’язань товариства, що реорганізується, стосовно всіх його кредиторів та боржників;

-    з цією метою проводиться повна інвентаризація активів і зобов’язань товариства;

-    за розподільчим балансом товариства та актом приймання-передачі передається до новоствореної юридичної особи відповідне узгоджене майно;

-    розподільчий баланс підписується головою і членами комісії з реорганізації товариства;

-    розподільчий баланс затверджується учасниками товариства на наступних позачергових загальних зборах учасників;

-    після цього, примірник розподільчого балансу (нотаріально посвідчена копія) разом з іншими необхідними документами передається державному реєстратору;

-    державний реєстратор здійснює державну реєстрацію нової юридичної особи, утвореної шляхом виділу з товариства (не раніше 2х місяців з дати публікації повідомлення про прийняття рішення про реорганізацію товариства);

-    новостворена юридична особа стає на облік у відповідних державних органах та установах, в тому числі, в державній податковій службі за своїм місцезнаходженням (не платник ПДВ).

Можливість проведення податкової перевірки під час реорганізації товариства шляхом виділу нової юридичної особи.

Положення Податкового кодексу України визначають початок процедури реорганізації платника податків шляхом виділу, як одну з підстав для можливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Також, встановлюється обов’язок повідомляти про таку реорганізацію юридичної особи.

Так, в п. 16.1.10 ст. 16 ПК України зазначено, що платник податків зобов’язаний «повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації)».

Відповідно до п. 78.1.7. ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється державною податковою службою у разі, якщо: «розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків».

Відповідно до п. 98.1. ст. 98 ПК України «під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання:

98.1.1. для господарських товариств - зміна організаційно-правового статусу товариства, що тягне за собою зміну коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

98.1.2. злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими;

98.1.3. поділ платника податків на декілька осіб, а саме поділ його майна між статутними фондами новоутворених юридичних осіб та/або фізичними особами, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який поділяється;

98.1.4. виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується;

98.1.5. реєстрацію фізичної особи як суб'єкта господарювання без скасування її попередньої реєстрації як іншого суб'єкта господарювання або з таким скасуванням».

При цьому, відповідно до п. 98.3. ст. 98 ПК України «Реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства, крім випадків, коли за висновками органу державної податкової служби така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте органом державної податкової служби у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію».

«Платник податків, майно якого передане в податкову заставу, або той, що скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити орган державної податкової служби про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та подати органу державної податкової служби план такої реорганізації (п. 98.4. ст. 98 ПК України)».

Крім того, відповідно до п. 11.3. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. № 1588:

«У разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу (в тому числі, відомостей з Єдиного державного реєстру про реорганізацію платника податків) та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими підпунктами 11.3.2 та 11.3.3 цього пункту) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі».

Відповідно до пунктів 11.3.2. та 11.3.3. за рішенням керівника органу державної податкової служби документальна позапланова перевірка не проводиться, якщо за відсутності податкового боргу платник податків не подає податкових декларацій (розрахунків, звітів) протягом 1095 календарних днів, що передують даті одержання органом державної податкової служби документів (відомостей), зазначених у цьому пункті, та стосовно нього використана інформація від фінансових установ, митних органів та інших органів, яка підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності та платник податків не знаходиться за зареєстрованим місцезнаходженням (місцем проживання) і орган державної податкової служби не може встановити фактичне місцезнаходження платника податків.

Керівник органу державної податкової служби може також прийняти рішення про непроведення документальної позапланової перевірки платника податків, стосовно якого прийнято судове рішення про припинення, або відміну рішення про призначення такої перевірки, якщо за відсутності податкового боргу платник податків не подає податкових декларацій (розрахунків, звітів) більше 12 місяців та орган державної податкової служби не має можливості провести документальну позапланову перевірку внаслідок відсутності існування платника податків або не встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків.

Таким чином, виходячи з вищенаведених положень, під час процедури реорганізації юридичної особи (в тому числі, шляхом виділу) існує вірогідність проведення державною податковою службою документальної позапланової виїзної перевірки.

Рекомендуємо також ознайомитись з цікавою консультацією адвоката Андрія Лотиша про вибір організаційно-правової форми провадження бізнесу. Розглядаються лише актуальні проблеми і способи їх подолання. Взнайте, як краще розпочати власний бізнес.

Вверх